Через нього з нами всесвіт говорить

gorbal

Стаття в тернопільській обласній газеті “Свобода”, від 14 вересня 2012 року. Оригінал статті: http://svoboda.te.ua/pam-yat/cherez-nogo-z-nami-vsesvit-govorit.html.

У селі Летячому Заліщицького району у неділю, 9 вересня,  відбулася унікальна подія  – відкриття садиби-музею всесвітньо відомого художника Богдана Горбаля “Галерея Богдана”. Летяче – мальовниче село, яке міститься у межах Національного природного парку “Дністровський каньйон”. Тут після депортації з Лемківщини у 1947 року замешкала  родина Горбалів. Щоправда, після жахливої зрадницької радянсько-польської    операції “Вісла” ця родина  деякий час мешкала  на Харківщині. А невдовзі природне бажання  родини бути ближче до рідної землі призвело до того, що вони знайшли осідок у  Придністровському селі  Летячому.

Батько братів Богдана та Миколи Горбалів  Андрій побував  на заробітках в Америці і завдяки  його зусиллям у Летячому збудували, як на той час, справжню кам’яницю,  яка донині  збереглася у добротному  стані. До її впорядкування доклав немало зусиль, коштів син Микола – колишній  багатолітній  політв’язень, а згодом депутат Верховної Ради України, поет, громадський діяч, засновник товариства  лемків у Києві та  співочого чоловічого колективу “Лемки Києва”.щицького району у неділю, 9 вересня,  відбулася унікальна подія  – відкриття садиби-музею всесвітньо відомого художника Богдана Горбаля “Галерея Богдана”. Летяче – мальовниче село, яке міститься у межах Національного природного парку “Дністровський каньйон”. Тут після депортації з Лемківщини у 1947 року замешкала  родина Горбалів. Щоправда, після жахливої зрадницької радянсько-польської    операції “Вісла” ця родина  деякий час мешкала  на Харківщині. А невдовзі природне бажання  родини бути ближче до рідної землі призвело до того, що вони знайшли осідок у   Придністровському селі  Летячому.

Фактично музей-садиба родини Горбалів віддзеркалює трагічну сторінку в історії України. Художник Богдан Горбаль через  багаторічну хворобу був ізольований від світу. Проте завдяки Божій силі знайшов можливість через творчість  спілкуватися із цим світом. Його твори  виставляли кілька разів у Києві, Нью-Йорку, інших містах. Їх досліджували і досліджують науковці, мистецтвознавці, адже автор унікальних сюжетів був неписьменним.

Рецензенти відзначають особливе ясновидіння творів. Скажімо, не зрозуміло, як Богдан Горбаль у 80–90-х роках зміг у своїх малюнках напророчити різнокольорові політичні перетурбації сьогодення, приміром, на одній з робіт зображений ріг будинку, стоїть юрба людей, їх тіла зображені як пірамідки, а голови зверху — кружечками: вони помаранчеві, сині, білі, червоні, зелені.

Або, наприклад, назустріч одні одним тягнуться руки, але вони перетворюються в дула рушниць. «Дивно, як цей душевно хворий хлопчик, який дожив до шістдесяти років, у глухому селі схоплював реалії, котрі тепер відбуваються в політиці й суспільстві» (Олександр Дірдовський, кінематографіст, фотохудожник).

Малюнків було кілька тисяч, на жаль, багато з них безнадійно втрачено, нерідко ними розпалювали піч. Коли з ув’язнення повернувся Микола Горбаль, йому вдалося зберегти понад тисячу малюнків.

У двох залах садиби-музею представлено понад дві сотні  малюнків. Прикрашають  вони також двір – у збільшеному розмірі їх відтворено на зовнішніх стінах будівель.

Частина експозиції в окремій кімнаті присвячена дисидентському руху опору, оскільки молодший брат  художника Микола  за свої  антибільшовицькі переконання був тричі   засуджений і ув’язнений на 16 років в сталінських таборах. Тут же є бібліотека відомих людей, їх крилаті вислови, цитати з Біблії, речі з побуту лемків.

На урочинах з нагоди відкриття  садиби-музею   священики  відслужили Молебень. Згодом виступили  голова Всеукраїнського товариства  “Лемківщина” Олександр Венгринович, директор обласного художнього музею Ігор Дуда, колишній  політв’язень, уродженець Житомирщини Василь Овсієнко та керівник  прибулої групи львівського товариства  лемків, колишній  директор  кондитерського підприємства “Світоч” Андрій Таупаш, інші.

gorbal2Разом з радісними відчуттями цього дня душу пронизував біль-відлуння  нелюдської радянсько-польської  масштабної операції-руйнації “Вісла”, у результаті якої мільйон українців були по-варварськи відірвані від святої прадідівської землі. І звучали слова  надії, що лемки  колись повернуться  до неї, щоб більше  не покидати її.

Гості урочин для музею-садиби подарували ікони, книги, інші  цінні подарунки. Звучали  незабутні лемківські пісні, вірші, виступали учні  місцевої  школи, у тому числі  представники родини Горбалів.

В урочинах  взяв участь близький  друг  родини  Горбалів, журналіст, історик, громадський діяч Володимир Кухар. Він подарував музею  книгу “Художники про Тернопіль”.

Серед учасників урочин  були також уродженець сусіднього села, колишній заступник голови ОДА Іван Полевий, заввідділом  облради, родич Ярослава Стецька Володимир Чубатий, громадсько-політичний діяч Тернополя Василь Фіялка, режисер  кінострічки про Миколу Горбаля, працівник  українського національного радіо  Н.Даниленко, керівник творчого об’єднання художників, всесвітньо відомий митець з Тернополя Микола Мамчур та інші.

Про  самобутнього художника, геніального примітивіста великий митець сучасності, голова “Меморіалу” ім. В.Стуса Лесь Танюк  сказав: “Його рука не знає школи й класики, і навіть не підозрює про їх існування, вона малює, як Бог на душу покладе. Бог поклав йому на душу багато. Малюнок і є те, що він повертає світові в обмін на любов, на те, на що він обмінює себе”.

gorbal3Микола Мамчур на завершення свята наголосив, що  відкриття музею-садиби  далеко не рядова подія – “це відкриття значимого центру культури, до якого йтимуть і їхатимуть співвітчизники, прибуватимуть й організовані групи учнів, студентів. І особливість ще й у тому, що відкрито його без державної підтримки, самоврядним методом, на ентузіазмі родини та шанувальників  української історії”.

Оксана ДЯКІВ. Олександр ЛІБЕРНИЙ.